Форма випуску: Таблетки по 10 мг № 30 (15х2), № 90 (15х6) у блістерах
Виробник, країна: ВАТ “Гедеон Ріхтер”, Угорщина
Міжнародна непатентована назва: Vinpocetin
АТ код: N06BX18
Форма випуску: Таблетки по 10 мг № 30 (15х2), № 90 (15х6) у блістерах
Діючі речовини: 1 таблетка містить 10 мг вінпоцетину
Допоміжні речовини: Магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний
Фармакотерапевтична група: Засоби, які поліпшують мозковий кровообіг
Показання: Неврологія. Для лікування різних форм цереброваскулярної патології: стани після перенесеного порушення мозкового кровообігу (інсульту), вертебробазилярної недостатності, судинної деменції, церебрального атеросклерозу, посттравматичної і гіпертонічної енцефалопатії. Сприяє зменшенню психічної і неврологічної симптоматики при цереброваскулярній патології.
Офтальмологія. Для лікування хронічної судинної патології судинної оболонки ока та сітківки.
Оториноларингологія. Для лікування старечої туговухості перцептивного типу, хвороби Меньєра та шуму у вухах.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 5 років
Номер реєстраційного посвідчення: UA/4854/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного
застосування
препарату
КАВІНТОН
ФОРТЕ
(CAVINTON FORTE)
Склад:
діюча
речовина: вінпоцетин;
1 таблетка
містить 10 мг
вінпоцетину;
допоміжні
речовини: магнію
стеарат;
кремнію
діоксид колоїдний
безводний;
тальк;
лактози
моногідрат;
крохмаль
кукурудзяний.
Лікарська
форма.
Таблетки.
Фармакотерапевтична
група.
Психостимулюючі
та ноотропні
засоби.
Вінпоцетин.
Код
АТС N06B
X18.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Неврологія. Для
лікування
різних форм
цереброваскулярної
патології:
стани після
перенесеного
порушення мозкового
кровообігу
(інсульту),
вертебробазилярної
недостатності,
судинної
деменції,
церебрального
атеросклерозу,
посттравматичної
і
гіпертонічної
енцефалопатії.
Сприяє
зменшенню
психічної і
неврологічної
симптоматики
при
цереброваскулярній
патології.
Офтальмологія. Для
лікування
хронічної
судинної
патології
судинної
оболонки ока
та сітківки.
Оториноларингологія.
Для
лікування
старечої
туговухості
перцептивного
типу, хвороби
Меньєра та
шуму у вухах.
Протипоказання.
Вагітність,
період годування
груддю.
Гіперчутливість
до активної
речовини або
до будь-якої з
допоміжних
речовин.
Застосування
препарату
дітям
протипоказано
(через
відсутність
даних відповідних
клінічних
досліджень).
Спосіб
застосування
та дози.
Звичайні дози
препарату
становлять 5-10
мг 3 рази на
добу (15-30 мг на
добу).
Таблетки
необхідно
приймати після
їди.
Для
пацієнтів із
захворюваннями
нирок або
печінки особливого
підбору доз
не потрібно.
Тривалість
лікування
визначає
лікар індивідуально.
Побічні
реакції.
Кавінтон
форте є
безпечним
препаратом,
що було
підтверджено
дослідженнями
з оцінки
безпеки, що
включали
дані про
десятки тисяч
пацієнтів і
продемонстрували,
що навіть ті
небажані
ефекти, які
виникали
найчастіше,
не підпадали
під
категорію
«Часто
виникають >
1/100)» згідно з
визначенням MedDRA, тобто
побічні
ефекти з
найбільшою
ймовірністю
виникнення
реєструвалися
з частотою
менше 1 %. З
цієї причини у
переліку
нижче
відсутня
категорія
частоти
«Часто
виникають».
Небажані
реакції, зазначені
нижче
розподіляються
за класами
систем органів
і за частотою
виникнення
згідно з
термінологією
MedDRA.
Порушення з
боку крові та
лімфатичної
системи:
лейкопенія,
тромбоцитопенія
(рідко виникають),
анемія,
аглютинація
еритроцитів
(дуже рідко
виникають).
Порушення з
боку імунної
системи:
гіперчутливість
(дуже рідко
виникають).
Порушення
метаболізму
та
харчування:
гіперхолестеринемія
(нечасто
виникають),
зниження
апетиту,
анорексія,
цукровий
діабет (рідко
виникають).
Психічні
розлади:
безсоння,
порушення сну,
неспокій
(рідко
виникають),
ейфорія, депресія
(дуже рідко
виникають).
Порушення з
боку
нервової
системи:
головний
біль (нечасто
виникають),
запаморочення,
дисгевзія,
ступор,
геміпарез,
сонливість,
амнезія
(рідко
виникають),
тремор, судоми
(дуже рідко виникають).
Порушення з
боку органа
зору: набряк
соска
зорового
нерва (рідко
виникають),
гіперемія
кон’юнктиви
(дуже рідко
виникають).
Порушення з
боку органа
слуху та
лабіринту: вертиго
(нечасто
виникають),
гіперакузія,
гіпоакузія,
шум у вухах
(рідко виникають).
Порушення з
боку серця:
ішемія/інфаркт
міокарда,
стенокардія
напруження,
брадикардія,
тахікардія,
екстрасистолія,
відчуття
серцебиття
(рідко
виникають),
аритмія,
фібриляція
передсердь
(дуже рідко
виникають).
Порушення з
боку
судинної
системи: артеріальна
гіпотензія
(нечасто
виникають), артеріальна
гіпертензія,
припливи,
тромбофлебіт
(рідко
виникають),
коливання
артеріального
тиску (дуже
рідко
виникають).
Порушення з
боку травного
тракту:
дискомфорт у
животі,
сухість у
роті, нудота
(нечасто
виникають),
біль у
животі,
запор,
діарея,
диспепсія,
блювання
(рідко
виникають),
дисфагія, стоматит
(дуже рідко
виникають).
Порушення з
боку шкіри та
підшкірної
клітковини:
еритема,
гіпергідроз,
свербіж,
кропив’янка,
висипання
(рідко
виникають),
дерматит
(дуже рідко
виникають).
Загальні
порушення:
астенія,
слабкість,
відчуття
жару (рідко
виникають),
дискомфорт у
грудній
клітці, гіпотермія
(дуже рідко
виникають).
Результати
лабораторних
та
інструментальних
досліджень:
зниження
артеріального
тиску
(нечасто виникають),
підвищення
артеріального
тиску, підвищення
рівня
тригліцеридів
у крові, депресія
сегмента ST на
електрокардіограмі,
збільшення/зменшення
кількості
еозинофілів,
зміна
активності печінкових
ферментів
(рідко
виникають), збільшення/зменшення
числа лейкоцитів,
зменшення
числа
еритроцитів, зменшення
протромбінового
часу, збільшення
маси тіла
(дуже рідко
виникають).
Передозування.
Випадків
передозування
відмічено не
було. Тривале
застосування
вінпоцетину у
добовій дозі
60 мг також
безпечне.
Навіть одноразовий
прийом внутрішньо
360 мг
вінпоцетину
не викликав
будь-якого клінічно
значущого
небажаного
ефекту з боку
серцево-судинної
системи або
інших
ефектів.
Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.
У період
вагітності або
годування
груддю
застосування
вінпоцетину
протипоказане.
Вагітність.
Вінпоцетин
проникає крізь
плаценту, але
у
плаценті й у
крові плода
виявляється у
більш
низьких
концентраціях,
ніж у крові матері.
Тератогенного
або
ембріотоксичного
ефекту
відмічено не
було. У ході досліджень на
тваринах застосування
великих доз
вінпоцетину
супроводжувалося
у
деяких
випадках
плацентарною
кровотечею і
викиднем,
переважно у
результаті
посилення
плацентарного
кровотоку.
Годування
груддю.
Вінпоцетин екскретується
у грудне
молоко. Під час досліджень із
застосуванням
міченого
вінпоцетину
радіоактивність
грудного
молока була у 10 разів
вище, ніж у
крові матері.
Кількість, що
виділяється
з грудним
молоком
протягом 1
години
становить 0,25 % від застосованої
дози
препарату.
Оскільки
вінпоцетин виділяється
з грудним
молоком, а
даних щодо впливу
на організм
новонародженого
немає,
застосування
вінпоцетину у
період
годування
груддю
протипоказане.
Діти.
Дітям
препарат не
застосовують
(через відсутність
клінічних
даних).
Особливості
застосування.
Рекомендується
ЕКГ-контроль
у разі
наявності
синдрому
подовженого
інтервалу QT або при
одночасному
прийомі
лікарського препарату,
що сприяє
подовженню
інтервалу QT.
У
випадку
непереносимості
лактози
необхідно
враховувати,
що препарат
містить лактозу:
кожна таблетка
Кавінтону
форте (10 мг)
містить 83 мг
лактози.
Репродуктивність.
Не впливає на
фертильність.
Тератогенної
дії не
виявлено.
Мутагенність.
Вінпоцетин
не чинить
мутагенної дії.
Канцерогенність.
Вінпоцетин
не чинить
канцерогенної дії.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні автотранспортом
або
роботі з
іншими
механізмами.
Досліджень
з вивчення
впливу на
здатність до
керування
автотранспортом
та роботи з
механізмами
не
проводилося,
але слід враховувати
імовірність виникнення
під час застосування
препарату сонливості,
запаморочення
та вертиго.
Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.
У ході
клінічних
досліджень
при одночасному
застосуванні
вінпоцетину
з
β-блокаторами,
такими як
клоранолол і
піндолол, а
також при
одночасному
застосуванні
з клопамідом,
глібенкламідом,
дигоксином,
аценокумаролом
або
гідрохлортіазидом
ніякої
взаємодії
між цими
лікарськими
препаратами
виявлено не
було. У
поодиноких
випадках
деякий
додатковий
ефект спостерігався
при
одночасному
застосуванні
альфа-метилдопи
і
вінпоцетину,
тому на тлі
застосування
цієї
комбінації
препаратів необхідно
здійснювати
регулярний
контроль
артеріального
тиску.
Хоча
дані
клінічних
досліджень
не
підтвердили
взаємодії,
рекомендується
дотримуватися
обережності
у разі
одночасного
застосування
вінпоцетину
з лікарськими
препаратами,
що впливають
на центральну
нервову
систему, а
також у разі
супутньої
антиаритмічної
і
антикоагулянтної
терапії.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Вінпоцетин
являє собою
з’єднання з
комплексним
механізмом
дії, яке
сприятливо
впливає на
метаболізм у
головному
мозку і
покращує
його
кровопостачання,
а також покращує
реологічні
властивості
крові.
Вінпоцетин
виявляє
нейропротективні
ефекти:
препарат
послаблює
шкідливу дію
цитотоксичних
реакцій,
спричинених
стимулюючими
амінокислотами.
Препарат
інгібує
потенціалзалежні Na+- та Ca2+-канали,
а також
рецептори NMDA і AMPA.
Препарат
посилює
нейропротективний
ефект аденозину.
Вінпоцетин
стимулює
церебральний
метаболізм:
препарат
збільшує
захоплення
глюкози та O2 і
споживання
цих речовин
тканиною
головного
мозку.
Препарат
підвищує
стійкість головного
мозку до
гіпоксії;
збільшує
транспорт
глюкози –
виняткового
джерела
енергії для
головного
мозку – через
гематоенцефалічний
бар’єр;
зсуває
метаболізм
глюкози у бік
енергетично
більш
сприятливого
аеробного
шляху;
вибірково
інгібує
Ca2+-кальмодулінзалежний
фермент
цГМФ-фосфодіестеразу
(ФДЕ);
підвищує рівень
цАМФ і цГМФ у
головному
мозку.
Препарат підвищує
концентрацію
АТФ і
співвідношення
АТФ/АМФ;
посилює
обмін
норадреналіну
і серотоніну
у головному
мозку;
стимулює висхідну
норадренергічну
систему; має
антиоксидантну
активність, у
результаті
дії всіх вищезазначених
ефектів
вінпоцетин
чинить церебропротективну
дію.
Вінпоцетин
покращує
мікроциркуляцію
у головному
мозку: препарат
інгібує
агрегацію
тромбоцитів, зменшує
патологічно
підвищену
в’язкість крові,
збільшує
здатність
еритроцитів
до деформації
і інгібує
захоплення
аденозину;
покращує
транспорт O2 у тканинах
шляхом
зниження
аффінітету O2 до
еритроцитів.
Вінпоцетин
селективно
збільшує
кровотік у
головному
мозку: препарат
збільшує
церебральну
фракцію серцевого
викиду;
знижує
судинний
опір у головному
мозку, не
впливаючи на
параметри
системної
циркуляції
(артеріальний
тиск,
серцевий
викид,
частоту
пульсу,
загальний
периферичний
опір);
препарат не
викликає
«ефекту
обкрадання».
Більш того,
на тлі
прийому
препарату покращується
надходження
крові у
пошкоджені (але
ще не
некротизовані)
ділянки
ішемії з низькою
перфузією
(«зворотний
ефект обкрадання»).
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Вінпоцетин
швидко
всмоктується,
максимальна
концентрація
у плазмі
крові
досягається
через 1
годину після
перорального
застосування.
Основним
місцем
всмоктування
вінпоцетину
є
проксимальні
відділи травного
тракту.
З’єднання не
зазнає
метаболізму у
момент
проходження
через
кишкову
стінку.
Розподіл. У ході
досліджень з
пероральним
застосуванням
препарату у
щурів
радіоактивно
мічений вінпоцетин
у найбільшій
концентрації
виявлявся у
печінці і в
травному
тракті. Максимальні
концентрації
у
тканинах
можна було
виявити
через 2-4
години після
застосування
препарату.
Концентрація
радіоактивної
мітки у
головному
мозку не
перевищувала
концентрації у
крові.
У
людини:
зв’язування з
білками
крові становить
66 %.
Абсолютна
біодоступність
вінпоцетину
при
пероральному
прийомі
становить 7 %. Обсяг
розподілу
дорівнює 246,7
± 88,5 л,
що означає
виражене
зв’язування
речовини у
тканинах.
Значення
кліренсу
вінпоцетину
(66,7 л/год) у
плазмі крові перевищує
його
значення у
печінці (50 л/год), що
вказує на
позапечінкових
метаболізм
з’єднання.
Виведення. При
багаторазовому
пероральному
застосуванні
препарату у
дозі 5 мг і 10 мг
вінпоцетин
демонструє
лінійну
кінетику;
рівноважні
концентрації
у плазмі
крові
становлять 1,2 ± 0,27 нг/мл
і 2,1 ± 0,33 нг/мл
відповідно.
Період
напіввиведення
у людини
становить 4,83 ±
1,29 години. У ході
досліджень,
проведених з
використанням
радіоактивно
міченого
з’єднання,
було
виявлено, що
основний
шлях
виведення
здійснюється
через нирки і
кишечник у співвідношенні
60:40 %. Найбільша
кількість
радіоактивної
мітки у щурів
і собак
виявлялася у
жовчі, але
істотної
ентерогепатичної
циркуляції
не
відзначалося.
Аповінкамінова
кислота
виділяється
нирками
шляхом простої
клубочкової
фільтрації,
період напіввиведення
цієї
речовини
змінюється
залежно від
дози і
способу
застосування
вінпоцетину.
Метаболізм.
Основним
метаболітом
вінпоцетину
є аповінкамінова
кислота (АВК),
яка у людей
утворюється
у 25-30 %. Після
перорального
застосування
площа під
кривою
(«концентрація
у плазмі-час»)
АВК у 2 рази
перевищує
таку після
внутрішньовенного
введення
препарату, що
вказує на утворення
АВК у процесі
пресистемного
метаболізму вінпоцетину.
Іншими
виявленими
метаболітами
є гідроксивінпоцетин,
гідрокси-АВК,
дигідрокси-АВК-гліцинат
і їх
кон’югати з
глюкуронідами
та/або
сульфатами. У
будь-якого з
вивчених
видів
кількість
вінпоцетину,
яка
виділилася у
незміненому
вигляді, становила
лише кілька
відсотків
від
прийнятої
дози
препарату.
Важливою і
значущою
властивістю
вінпоцетину
є
відсутність
необхідності
спеціального
підбору дози
препарату
для пацієнтів
із
захворюваннями
печінки або
нирок, зважаючи
на
метаболізм
препарату і
відсутність
кумуляції
(накопичення).
Зміна
фармакокінетичних
властивостей
в особливих
обставинах
(наприклад у
певному віці,
при
наявності
супутніх
захворювань).
Оскільки
вінпоцетин
показаний
для терапії
пацієнтів
переважно
літнього
віку, у яких
спостерігаються
зміни
кінетики
лікарських
препаратів –
зниження
всмоктування,
інший
розподіл і
метаболізм,
зниження
виведення –
необхідно
було
провести
дослідження з
оцінки
кінетики
препарату
саме у цій
віковій
групі,
особливо при
тривалому
застосуванні.
Результати
таких
досліджень
продемонстрували,
що кінетика
вінпоцетину
у пацієнтів літнього
віку суттєво
не
відрізняється
від кінетики
вінпоцетину
у молодих
людей і, крім
цього,
відсутня
кумуляція. При
порушенні
функції
печінки або
нирок можна
застосовувати
звичайні
дози препарату,
оскільки
вінпоцетин
не
накопичується
в організмі
таких пацієнтів,
що дає
змогу
тривало
приймати
препарат.
Фармацевтичні
характеристики.
Основні
фізико-хімічні
властивості: білі
або майже
білі плоскі,
круглі таблетки
з фаскою,
діаметром
близько 8,0 мм,
з написом «10 mg» на
одному боці
та рискою на
іншому.
Термін
придатності. 5 років.
Умови
зберігання.
Зберігати
при
температурі
не вище 30 0С у
захищеному
від світла
місці.
Препарат
зберігати у
недоступному
для дітей
місці.
Упаковка.
По
15
таблеток у
блістері; по 2 або 6 блістерів в
картонній
упаковці.
Категорія
відпуску. За
рецептом.
Виробник.
ВАТ «Гедеон
Ріхтер».
Місцезнаходження.
Н-1103,