Версія для друку

БІОТУМ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Фармацевтичний завод "ПОЛЬФАРМА" С.А., Польща

Міжнародна непатентована назва: Ceftazidime

АТ код: J01DD02

Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 1,0 г у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 флакон містить цефтазидиму 1 г у вигляді цефтазидиму пентагідрату

Допоміжні речовини: Натрію карбонат

Фармакотерапевтична група: Антибіотики групи цефалоспоринів

Показання: Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами:
-тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт; інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками;
- інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у пацієнтів з муковісцидозом;
- інфекції ЛОР-органів;
- інфекції сечовивідних шляхів;
- інфекції шкіри та м'яких тканин;
- інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини;
- інфекції кісток і суглобів;
- інфекції, пов'язані з гемо- та перитонеальним діалізом і безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/0439/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Біотум

(Biotum)

 

Склад.

Діюча речовина: 1 флакон містить цефтазидиму 1 г у вигляді цефтазидиму пентагідрату;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

 

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини третього покоління. Код АТС J01D D02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами:

-тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт; інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками;

- інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у пацієнтів з муковісцидозом; 

- інфекції ЛОР-органів;

- інфекції сечовивідних шляхів;

- інфекції шкіри та м'яких тканин;

- інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини;

- інфекції кісток і суглобів;

- інфекції, пов'язані з гемо- та перитонеальним діалізом і безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до β-лактамних антибіотиків.

Гіперчутливість до цефтазидиму пентагідрату або компонентів препарату.

 

Спосіб застосування та дози. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості збудника, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Дорослі

Добова доза для дорослих становить від 1 г до 6 г за 2 – 3 введення шляхом внутрішньовенної або внутрішньом'язової ін'єкції.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг - 1 г кожні 12 годин.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 год або 2 г кожні 12 годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом, включаючи пацієнтів з  нейтропенією: 2 г кожні 8 або 12 год, або 3 г кожні 12 год.

Муковісцидоз у поєднанні з синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 введення.

Застосування дози до 9 г на добу можливе дорослим з нормальною функцією нирок.

Немовлята і діти старше 2 місяців

Призначають 30 – 100 мг/кг на добу за 2 – 3 введення. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом чи менінгітом рекомендується вводити до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г на добу) за 3 введення.

Новонароджені (0 – 2 місяці)

Призначають 25 – 60 мг/кг/добу за 2 введення. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові може бути у 3 – 4 рази довше, ніж у дорослих.

Пацієнти літнього віку.

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму у пацієнтів літнього віку з гострими інфекціями, добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років.

Дозування при порушеній функції нирок.

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок  доза повинна бути зменшена.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

 

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності.

Кліренс креатиніну

Доза*

50 - 31 мл/хв

1 г кожні 12 год

30 - 16 мл/хв

1 г кожні 24 год

15 – 6 мл/хв

500 мг кожні 24 год

< 5 мл/хв

500 мг кожні 48 год

* Для пацієнтів з тяжкими інфекціями, особливо з нейтропенією (звичайно отримують 6 г на добу) та нирковою недостатністю, дози мають бути збільшені на 50 % порівняно з дозами, наведеними у таблиці, або частота введення має бути збільшена відповідним чином. Рівень цефтазидиму у сироватці таких пацієнтів не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей дозу слід коригувати відповідно до маси та площі поверхні тіла.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.

Біотум призначають при перитонеальному діалізі та безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі. Для приготування рідини для діалізу зазвичай використовують 125-250 мг препарату на 2 літри рідини. 

Період напіврозпаду цефтазидиму у сироватці при гемодіалізі становить 3-5 год. Наступна доза препарату повинна застосовуватися після кожного гемодіалізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю, які знаходяться на постійному артеріовенозному гемодіалізі або високооб’ємній гемофільтрації у відділеннях інтенсивної терапії, отримують 1 г/24 години –однією дозою або поділеною на кілька введень.

Дозу при низькооб’ємній  гемофільтрації встановлюють залежно від ступеня порушення функції нирок.

 

Рекомендовані дози Біотуму при венозній гемофільтрації залежно від кліренсу креатініну та швидкості ультрафільтрації.

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Швидкість ультрафільтрації (мл/хв)

5

16,7

33,3

50

Підтримуюча доза (мг)*

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

 

Рекомендовані дози Біотуму при постійному венозному гемодіалізі залежно від кліренсу креатиніну, швидкості ультрафільтрації та швидкості перфузії діалізату.

 Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну,

мл/хв)

Швидкість ультрафільтрації (мл/хв)*

1,0 л/год

2,0 л/год

Швидкість ультрафільтрації

(л/год)

Швидкість ультрафільтрації

(л/год)

0,5

1,0

2,0

0,5

1,0

2,0

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

* Підтримуюча доза повинна вводитися  кожні 12 год.

 

Для пацієнтів з печінковою недостатністю коригувати дозу не потрібно.

Спосіб застосування.

Розчинений належним шляхом препарат призначається внутрішньовенно – шляхом ін’єкції протягом 3-5 хв, одразу після розчинення у відповідній кількості води для ін’єкцій або глибоко внутрішньом'язово (у верхній зовнішній квадрант сідниці або латеральну частину стегна) після розчинення у відповідному об’ємі води для ін’єкцій або 0,5-1 % розчину лідокаїну.

Перед використанням, будь-ласка, перевірте термін придатності. Не застосовуйте препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Для ін’єкцій слід використовувати свіжоприготовлені розчини.

Для внутрішньовенних інфузій (тривалістю від 20 до 30 хв) при концентрації цефтазидиму від 1 мг/мл до 40 мг/мл препарат розчиняють у воді для ін’єкції. Після розчинення препарат розводять з використанням таких розчинів:

-          0,9 % розчин натрію хлориду;

-          5 % розчин глюкози;

-          10 % розчин глюкози;

-          5 % розчин глюкози з 0,9 % розчином натрію хлориду;

-          5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином натрію хлориду;

-          5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином натрію хлориду;

-          4 % розчин глюкози з 0,18 % розчином натрію хлориду;

-          10 % розчин декстрану 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду;

-          10 % розчин декстрану 40 у 5 % розчині глюкози;

-          6 % розчин декстрану 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду;

-          6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.

Не рекомендується використовувати розчинники, що містять натрію гідрокарбонат, оскільки цефтазидим нестабільний у таких розчинах.

При перитонеальному діалізі розчин Біотуму слід вводити у концентрації від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами:

-          гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або

-          у 5 % розчині глюкози;

-          Біофуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду;

-          клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду;

-          калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду;

-          гепарин 10 МО/мл або 5 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Увага. При розчиненні у флаконі виділяється вуглекислий газ. Розчин стає прозорим через 1-2 хв. Перед використанням слід переконатися, що розчин прозорий і не містить нерозчинених часток.

Розчин може бути жовтуватого кольору. Інтенсивність кольору залежить від розчинника та концентрації цефтазидиму.

Приготування розчинів наведено у таблиці:

Доза

Об’єм доданої води

внутрішньом’язова ін’єкція

внутрішньовенна ін’єкція

внутрішньовенна інфузія

1 г

3 мл

10 мл

50 мл

 

Побічні реакції.

Прийнята класифікація, що заснована на принципі частоти виникнення побічних реакцій:

дуже часто ≥ 1/10;

часто          ≥ 1/100 та <1/10;

не часто     ≥ 1/1000 та <1/100;

рідко           ≥ 1/10000 та <1/1000;

дуже рідко < 1/10000.

Інфекції та інвазії:

не часто: кандидоз (включаючи кандидозний вагініт та кандидозний стоматит з утворенням виразок слизової оболонки порожнини рота).

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи:

часто: еозинофілія та тромбоцитоз;

не часто: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;

дуже рідко: лімфоцитоз, гемолітична анемія, агранулоцитоз.

Порушення з боку імунної системи:

дуже рідко: анафілаксія (що призводить до бронхоспазму та зниження кров’яного тиску).

Порушення з боку нервової системи:

не часто: головний біль та  запаморочення;

дуже рідко: парестезія (сенсорні порушення).

У пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо не зменшити дозу, також спостерігаються випадки тремору, судом, міоклонії, енцефалопатії та коми.

Судинні порушення:

часто: флебіт та тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:

часто: діарея;

не часто: нудота, блювання, біль у шлунку, коліт;

дуже рідко: диспепсія.

Виникнення коліту пов’язане з Clostridium difficile, внаслідок чого розвивається псевдомембранний коліт.

Порушення з боку печінки та жовчних шляхів:

часто: підвищена активність одного чи більше печінкових ферментів: аспартатамінотрансферази (АсАТ), аланінамінотрансферази (АлАТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гаммаглутаміл-транспептидаза (ГГТ), лужної фосфатази;

дуже рідко: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

часто: вузликові та макулярні висипання, кропив'янка;

не часто: свербіж;

дуже рідко: набряк Квінке, поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенсона – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Загальні порушення та реакції у місці введення препарату:

часто: біль та/або почервоніння в місці внутрішньом'язової ін’єкції;

не часто: гарячка.

Тести:

часто: позитивна реакція Кумбса;

не часто: як і в інших цефалоспоринів, можливе короткочасне підвищення сироваткових рівнів сечовини, азоту сечовини та/або креатиніну.

 

Передозування. Симптоми передозування можуть виникнути переважно у пацієнтів з нирковою недостатністю: судоми, тремор, енцефалопатія та кома. В таких випадках слід припинити введення препарату і призначити відповідне лікування. Сироватковий рівень цефтазидиму можна знизити шляхом гемодіалізу чи перитонеального діалізу.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю. Вагітним жінкам препарат можна застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Особливо обережно препарат застосовують у перші місяці вагітності та у період годування груддю, оскільки цефтазидим у незначній кількості проникає у материнське молоко.

 

Діти. Препарат застосовують у дітей. З обережністю слід застосовувати новонародженим дітям.

 

Особливості застосування. Перед застосуванням препарату необхідно встановити, чи немає у пацієнта підвищеної чутливості, зокрема до цефтазидиму, цефалоспоринів та пеніциліну (а також інших медичних препаратів). При підвищеній чутливості до пеніциліну інколи також можлива підвищена чутливість до цефалоспоринів (перехресна алергія). У такому випадку існує небезпека розвитку гострої алергічної реакції.

Необхідно дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну або інших бета-лактамаз (зокрема анафілактичний шок).

При виникненні алергічної реакції слід припинити введення препарату та вжити належних лікувальних заходів. У разі гострої реакції може знадобитися введення адреналіну та інших протишокових засобів (препаратів для підтримання циркуляції крові, кортикостероїдів, антигістамінних засобів).

Пацієнтам з нирковою недостатністю дозу визначають залежно від кліренса креатиніну. Введення високих доз може спричнити неврологічні ускладнення.

Тривале застосування препарату, як і будь-яких інших антибіотиків, може спричинити надмірний ріст нечутливих до них мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococcus spp.). У такому випадку слід припинити застосування препарату.

Під час та після лікування внаслідок надмірного росту бактерій Clostridium difficile, які є нечутливими до препарату, може виникати псевдомембранозний коліт.

Можливу діарею слід розглядати як ускладення антибіотикотерапії. У випадках середньої тяжкості достатньо припинити застосування препарату. У тяжчих випадках додатково необхідно провести регідратаційну терапію з підтримкою рівня електролітів, а також визначити чутливість патогенних бактерій. При визначенні C. difficile призначають метронідазол або ванкоміцин перорально. Препарати, які інгібують перистальтику, та інші антидіарейні засоби протипоказані.   

Як і інші антибіотики, цефтазидим може обумовлювати розвиток резистентності чутливих штамів Enterobacter spp. та Serratia spp.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнти, які працюють зі складною технікою або керують автотранспортом, мають враховувати ймовірність такого побічного ефекту, як сонливість.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При застосуванні високих доз препарату разом з нефротоксичними препаратами (наприклад, аміноглікозидні антибіотики, сильнодіючі діуретики) можливе посилення негативного впливу на функцію нирок. Хлорамфенікол in vitro виступає антагоністом цефтазидиму. Клінічне значення цього чинника невідоме, проте його слід враховувати при одночасному введенні хлорамфеніколу і цефтазидиму. Вплив на лабораторні показники.

Препарат не впливає на ферментативне визначення вмісту глюкози у сечі. Біотум незначною мірою впливає на результати випробувань за методом редукції міді (Benedict, Fehling, Clinitest), проте він не впливає на визначення пікраткреатиніну у лужному середовищі. Як і інші антибіотики, препарат може спотворювати результати реакції Кумбса. 

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтазидим – напівсинтетичний цефалоспорин третього покоління, який має широкий спектр антибактеріальної активності щодо грамнегативних бактерій, включаючи штами, стійкі до гентаміцину та інших аміноглікозидних антибіотиків. Але цефтазидим виявляє слабку дію проти деяких грампозитивних бактерій. Оскільки цефтазидим проявляє високу стійкість до більшості плазмідних та хромосомних β-лактамаз, що продукуються грамнегативними та грампозитивними бактеріями, він є активним щодо багатьох штамів, стійких до інших цефалоспоринів, включаючи внутрішньолікарняні штами.

Спектр активності.

Грамнегативні бактерії: Pseudomonas spp., а також Pseudomonas aeruginosa та Pseudomonas pseudomallei, Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Proteus vulgaris, Providencia spp., Morganella morganii, Кlebsiella spp, включаючи Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Enterobacter spp., Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, включаючи ампіцилінстійкі штами Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Serratia spp.

Грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus mitis.

Анаеробні бактерії: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (більшість штамів Bacteroides fragilis є стійкими).

Цефтазидим не є in vitro активним проти метицилінстійких штамів Staphylococcus, Enterococcus (Streptococcus) faecalis та багатьох інших ентерококів, таких як Listeria monocytogenes, Campylobacter spp., Clostridium difficile.

Фармакокінетика. Клінічна ефективність препарату, як і у будь – якого іншого β-лактаму, залежить не стільки від перевищення концентрації антибіотика в крові у порівнянні з мінімальною інгібуючою патогенні мікроорганізми концентрацією, скільки від часу, протягом якого ця концентрація залишається вищою за мінімальну інгібуючу концентрацію в період між введеннями окремих разових доз.

Після парентерального введення цефтазидиму досягається висока та стабільна плазмова концентрація. Після внутрішньом’язового введення 500 мг та 1 г препарату максимальна концентрація становить 18 мг/мл та 37 мг/мл відповідно, тоді як через 5 хв після  внутрішньовенного введення разової дози досягається концентрація 87 мг/мл.

Препарат досягає терапевтичної концентрації через 8-12 годин після його введення.

Період напіврозпаду цефтазидиму становить приблизно 2 години, хоча у новонароджених цей час довше на 3-4 години, ніж у дорослих. Під час гемодіалізу  період напіврозпаду становить від 3 до 5 годин.

Після введення протягом 10 днів пацієнтам з нормальною функцією нирок 2 г препарату з 8-годинним інтервалом не спостерігалось накопичення цефтазидиму в крові. У пацієнтів з порушеною функцією печінки, що отримували цефтазидим по 2 г через кожні 8 годин протягом 5 днів, не виявлено змін у фармакокінетиці препарату. Цефтазидим на 80-90 % виводиться протягом 24 годин із сечею в незміненому вигляді.

У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіврозпаду цефтазидиму у крові значно триваліший. Приблизно 10 % препарату зв’язується з білками сироватки. Кількість цефтазидиму, яка виділяється разом з жовчу, становить менше 1 %.

Цефтазидим дуже добре проникає із крові в тканини і водні середовища організму, що забезпечує терапевтичну концентрацію, вищу за мінімальну інгібуючу концентрацію для чутливих патогенних мікроорганізмів.

Препарат також проникає крізь плацентарний бар’єр і потрапляє в грудне молоко. 

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок.

 

Несумісність. Препарат не слід змішувати з аміноглікозидами та ванкоміцином в одному шприці або інфузійній ємності. Препарат не стабільний в розчині натрію гідрокарбонату, тому розчини натрію гідрокарбонату не рекомендується використовувати як розчинники.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ºС. Готовий розчин зберігають протягом 24 годин  у холодильнику при температурі від 2 ºС до 8 ºС.

 

Упаковка. По 1 г порошку у скляному флаконі. По 1 флакону в картонній пачці разом з інструкцією для медичного застосування.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Фармацевтичний завод «ПОЛЬФАРМА» С.А., Польща

Місцезнаходження.

Віддділення в Духниці,

Вул.. Ожаровська 28/30, 05-850 Ожаров Мазовецький,

Додаткова інформація

  • Title: - інструкція, показання, протипоказання, виробник, лікарська форма, побічні дії, передозування, склад лікарського препарату