Виробник, країна: ТОВ "Фарма Старт", м. Київ, Україна
Міжнародна непатентована назва: Carbamazepine
АТ код: N03AF01
Форма випуску: Таблетки по 200 мг № 50 у блістерах в пачці
Діючі речовини: 1 таблетка містить: 200 мг карбамазепіну
Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, желатин, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат
Фармакотерапевтична група: Протисудомні засоби
Показання: - Епілепсія.
- Складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї.
- Генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.
Застосовується як монотерапія, так і у складі комбінованої терапії при:
- гострих маніакальних станах і як підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення;
- синдромі алкогольної абстиненції;
- ідіопатичній невралгії трійчастого нерва і невралгії трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типовій і нетиповій); ідіопатичній невралгії язикоглоткового нерва;
- діабетичній нейропатії з больовим синдромом;
- нецукровому діабеті центрального генезу. Поліурії і полідипсії нейрогормональної природи.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/9471/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
карбамазепін-ФС
(carbamazepine-Ps)
Склад.
Діюча речовина: карбамазепін;
1 таблетка містить 200 мг карбамазепіну;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, желатин, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Похідні карбоксаміду.
Код АТС N03 F01.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Епілепсія.
- Складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї.
- Генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.
Застосовується як монотерапія, так і у складі комбінованої терапії при:
- гострих маніакальних станах і як підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення;
- синдромі алкогольної абстиненції;
- ідіопатичній невралгії трійчастого нерва і невралгії трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типовій і нетиповій); ідіопатичній невралгії язикоглоткового нерва;
- діабетичній нейропатії з больовим синдромом;
- нецукровому діабеті центрального генезу. Поліурії і полідипсії нейрогормональної природи.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до карбамазепіну або схожих у хімічному відношенні лікарських препаратів (наприклад, трициклічних антидепресантів) або будь-якого іншого компонента препарату;
- атріовентрикулярна блокада;
- наявність в анамнезі епізодів пригнічення кістковомозкового кровотворення або гострої переміжної порфірії;
- гостра печінкова недостатність.
Спосіб застосування та дози. Приймати препарат можна під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини (не грейпфрутовим соком).
Антиконвульсивна терапія.
У тих випадках, коли це можливо, Карбамазепін-ФС слід призначати у вигляді монотерапії.
Лікування розпочинають із застосування невеликої добової дози, яку в подальшому повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту.
Для підбору оптимальної дози препарату бути доцільним визначення рівня активної речовини в плазмі крові.
У тому випадку, коли Карбамазепін-ФС додають вже до існуючої протиепілептичної терапії, це слід робити поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінюють або, за необхідності, коригують.
Дорослі і діти старше 15 років. Розпочинати терапію слід з дози 200 мг 1-2 рази на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення індивідуальної оптимальної дози. Деяким хворим може знадобитися доза Карбамазепіну-ФС, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг/добу (максимальна добова доза).
Діти віком 4 роки і старше. Лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу; дозу підвищують поступово – кожного тижня на 100 мг.
Діти віком від 2 до 4 років. Рекомендується розпочинати лікування із застосування дози 20 – 60 мг/добу і підвищувати дозу на 20 – 60 мг через день.
Підтримуючі дози: 10 – 20 мг/кг маси тіла на добу (у декілька прийомів).
Діти віком від 2 до 5 років - 200 – 400 мг/добу.
Діти віком від 6 до 10 років - 400 – 600 мг/добу.
Діти віком від 11 до 15 років - 600 – 1000 мг/добу.
Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів
Дозування становить від 400 до 1600 мг/добу. Загалом терапію проводять у дозі 400 - 600 мг/добу за 2 - 3 прийоми.
При лікуванні гострих маніакальних станів дозу Карбамазепіну-ФС слід підвищувати досить швидко. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносності рекомендується поступове збільшення дози на незначну величину.
Невралгія трійчастого нерва
Початкова доза Карбамазепіну-ФС становить 200 - 400 мг/добу. Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (звичайно до дози 200 мг 3 - 4 рази на добу). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів літнього віку становить по 100 мг 2 рази на добу.
Діабетична нейропатія з больовим синдромом
Середня доза Карбамазепіну-ФС становить 200 мг 2 - 4 рази на добу.
Нецукровий діабет центрального генезу
Середня доза для дорослих становить 200 мг 2 - 3 рази на добу. У дітей доза препарату повинна бути зменшена відповідно до віку і маси тіла дитини.
Алкогольний абстинентний синдром
Середня доза становить 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших 4 - 5 днів дозу можна підвищити (наприклад, до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинають комбінацією Карбамазепіну-ФС з седативно-снодійними препаратами (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після завершення гострої фази лікування Карбамазепіном-ФС можна продовжувати у вигляді монотерапії.
Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю
Пацієнти зі зниженою клубочковою фільтрацією і такі, що знаходяться на діалізі, повинні застосовувати 75 % середньої дози.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з анорексією
Початкова доза Карбамазепіну-ФС становить 100 мг 2 рази на добу.
Побічні реакції. Певні типи небажаних реакцій, наприклад, з боку центральної нервової системи (ЦНС) (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), травної системи (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції, виникають часто або нечасто, особливо на початку лікування Карбамазепіном-ФС, при застосуванні надто великої початкової дози препарату або при лікуванні хворих літнього віку.
При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використовують таку градацію: “дуже часто” - ≥ 10%, “часто” - від ≥ 1% до <10%, “іноді” - від ≥ 0,1% до <1%, “рідко” - від ≥ 0,01% до <0,1%, “дуже рідко” - < 0,01%.
Дозозалежні побічні реакції звичайно минають протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується контролювати рівень активної речовини в плазмі крові.
З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість; часто - головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманення зору); іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, “пурхаючий” тремор, дистонія, тик); ністагм; рідко - орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або нерозбірлива мова), хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезії, м’язова слабкість та симптоми парезу. Роль карбамазепіну як препарату, що спричиняє або сприяє розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо коли він призначається спільно з нейролептиками, залишається нез’ясованою.
З боку психічної сфери: рідко - галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивна поведінка, збудження, дезорієнтація; дуже рідко - активація психозу.
З боку шкіри: дуже часто - алергічні шкірні реакції, кропив’янка, яка може бути значно вираженою; іноді - ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - вовчакоподібний синдром, свербіж; дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, пітливість, випадання волосся. Є окремі повідомлення про випадки гірсутизму при прийманні препаратів карбамазепіну, однак причинно-наслідковий зв’язок цього ускладнення з карбамазепіном залишається нез’ясований.
З боку системи кровотворення: дуже часто - лейкопенія; часто - тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко - лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, ретикулоцитоз і, можливо, гемолітична анемія.
З боку печінки: дуже часто - підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що звичайно не має клінічного значення; часто -підвищення рівня лужної фосфатази; іноді - підвищення рівня трансаміназ; рідко - гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, жовтяниця; дуже рідко - гранулематозний гепатит.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання; часто - сухість у роті; іноді - діарея або запор, біль у животі; дуже рідко - глосит, стоматит, панкреатит.
Реакції гіперчутливості: рідко - мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з пропасницею, шкірними висипами, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки (вказані прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, надниркова, підшлункова залози, міокард, товста кишка); дуже рідко - асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією; анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк.
При виникненні вказаних вище реакцій гіперчутливості застосування препарату необхідно припинити.
З боку серцево-судинної системи: рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності; артеріальна гіпертензія або гіпотензія; дуже рідко - брадикардія, аритмії, AV блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби, тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром.
З боку ендокринної системи і обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, схожого з дією антидіуретичного гормону, що рідко призводить до гіпонатріємії розведення, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, дезорієнтацією і неврологічними порушеннями; дуже рідко - підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується такими проявами, як галакторея, гінекомастія; зміни показників функції щитоподібної залози - зниження рівня L-тироксину (FT4, T4, T3) і підвищення рівня тиреостимулюючого гормону, що, як правило, не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-ОН-холекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; в окремих випадках - підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності і тригліцеридів.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко - інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення рівня сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція.
З боку органів чуття: дуже рідко - порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон’юнктивіт; розлади слуху, у т. ч. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміна сприйняття висоти звуку.
З боку скелетно-м’язової системи: дуже рідко - артралгії, м’язовий біль або судоми.
З боку органів дихання: дуже рідко - реакції гіперчутливості, що характеризуються пропасницею, задишкою, пневмонітом або пневмонією, фіброзом легенів.
Передозування.
Симптоми
Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, звичайно відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.
Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС; дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірлива мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.
Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легенів.
Серцево-судинна система: тахікардія, гіпотензія, іноді гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.
Травна система: блювання, затримка проходження їжі із шлунка, зниження моторики товстої кишки.
Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпонатріємія розведення, зумовлена ефектом карбамазепіну, схожим з дією антидіуретичного гормону.
Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м’язової фракції креатинінфосфокінази.
Лікування
Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинне грунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводять визначення концентрації карбамазепіну в плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом і оцінки ступеня передозування.
Здійснюють евакуацію вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Застосовують симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильну корекцію електролітних розладів.
Особливі рекомендації
При розвитку гіпотензії показане внутрішньовенне введення дофаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирають індивідуально; при розвитку судом - введення бензодіазепінів (наприклад, діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад, фенобарбіталу (з обережністю, у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) - обмеження введення рідини, повільна, обережна внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.
Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу.
Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Лікування Карбамазепіном-ФС вагітних жінок, хворих на епілепсію, повинно здійснюватися з особливою обережністю.
У жінок дітородного віку Карбамазепін-ФС повинен при можливості застосовуватися в режимі монотерапії, оскільки частота вроджених аномалій плода у жінок, яким проводилося лікування комбінацією протиепілептичних засобів, вища, ніж у тих, які отримували кожен з цих засобів у вигляді монотерапії.
Слід призначати мінімальну ефективну дозу Карбамазепіну-ФС. Рекомендується регулярний контроль рівня активної речовини в плазмі крові.
У тому випадку, якщо жінка, яка приймає Карбамазепін-ФС, завагітніла, або, якщо питання про призначення Карбамазепіну-ФС постає в період вагітності, необхідно порівняти очікувані переваги терапії і можливі її ускладнення, особливо у перші три місяці вагітності.
Відомо, що діти, які народжуються у матерів, хворих на епілепсію, частіше від інших схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку.
Повідомлялося про те, що карбамазепін, як і всі інші протиепілептичні засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень, хоча остаточного підтвердження до цього часу немає. Є одиничні повідомлення про випадки уроджених захворювань і вад розвитку, включаючи розщеплення хребта (spina bifida), а також інші аномалії розвитку, такі як краніофаціальні дефекти, кардіоваскулярні мальформації, які спостерігалися у пацієнтів, що приймали Карбамазепін-ФС. Пацієнткам слід надавати інформацію про можливість підвищення ризику вад розвитку і можливість пройти антенатальну діагностику.
Відомо, що під час вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося про те, що протиепілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти уроджених дефектів у дітей, що народилися у жінок, які приймали протиепілептичні засоби. Тому до і під час вагітності рекомендується додаткове приймання фолієвої кислоти.
З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам в останні тижні вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К1.
Карбамазепін проникає у грудне молоко, концентрації у ньому дорівнюють 25 - 60% від рівня в плазмі крові. Тому слід порівняти переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування за умов терапії Карбамазепіном-ФС. Матері, що приймають Карбамазепін-ФС, можуть годувати своїх дітей груддю, але за умови, що за дитиною буде встановлено спостереження відносно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Діти. Дозування та спосіб застосування Карбамазепіну-ФС за різними показаннями у дітей віком від 2 років описані у розділі «Спосіб застосування та дози». Карбамазепін-ФС, таблетки по 200 мг не призначають дітям віком до 2 років.
Особливості застосування.
Карбамазепін-ФС звичайно неефективний при малих нападах (petit mal, абсанс) та міоклонічних нападах.
Під час приймання Карбамазепіну-ФС можуть розвинутися агранулоцитоз та апластична анемія. Однак у зв’язку з тим, що такі стани виникають дуже рідко, важко розрахувати конкретні значення їх ризику. Відомо, що сумарний ризик розвитку агранулоцитозу у загальній популяції, яка не отримувала лікування, досягав 4,7 випадки на 1 млн населення на рік, а апластичної анемії - 2 випадки на 1 млн населення на рік.
Під час застосування Карбамазепіну-ФС з різною частотою відзначається скороминуще або стійке зниження числа тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці побічні явища минущі і звичайно не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Тим більше, перед початком лікування, а також періодично у процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок числа тромбоцитів і, можливо, ретикулоцитів, а також визначати рівень заліза в сироватці крові.
У тих випадках, коли під час лікування відзначений низький рівень числа лейкоцитів або тромбоцитів (або має місце тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта і показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, Карбамазепін-ФС потрібно відмінити.
Карбамазепін-ФС необхідно негайно відмінити у тому випадку, якщо спостерігаються ознаки і симптоми, які свідчать про розвиток тяжких дерматологічних реакцій - наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайела.
Карбамазепін-ФС повинен застосовуватися тільки за умови забезпечення медичного спостереження. Слід з обережністю застосовувати Карбамазепін-ФС для лікування хворих зі змішаними формами судомних нападів, включаючи абсанси (типові і атипові). У всіх цих випадках Карбамазепін-ФС може спричинити посилення нападів. Якщо це станеться, Карбамазепін-ФС необхідно відмінити.
Перед призначенням Карбамазепіну-ФС і в процесі лікування необхідне дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів літнього віку. У разі посилення існуючих порушень функції печінки або при проявах активного захворювання печінки Карбамазепін-ФС слід негайно відмінити.
Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві можливим гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів і печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як пропасниця, біль у горлі, висип, виразки у порожнині рота, безпричинне виникнення синців, геморагій у вигляді петехій або пурпури.
Пацієнтам, у яких в анамнезі є відомості про захворювання серця, печінки, нирок, побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про відміну лікування, що проводилося раніше, препарат повинен призначатися тільки після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування і можливим ризиком терапії та при забезпеченні уважного і регулярного контролю.
Перед початком лікування Карбамазепіном-ФС і періодично у процесі терапії рекомендується провести загальний аналіз сечі і визначити рівень сечовини у крові.
Слабко виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макулярна або макулопапульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними і нетяжкими, звичайно минають протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Однак пацієнт у цей час повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря.
Карбамазепін-ФС має слабку холінергічну активність. Тому у разі застосування препарату для лікування пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском потрібен постійний контроль цього показника.
Слід брати до уваги можливість активації психозів, які мають латентний перебіг, а у пацієнтів літнього віку - можливість розвитку дезорієнтації або збудження.
На цей час зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Проте причинно-наслідкового зв’язку цих порушень з прийманням препарату не встановлено.
Існують повідомлення про виникнення у жінок кровотеч у період між менструаціями у випадках, коли одночасно застосовувалися оральні контрацептиви. Карбамазепін-ФС може негативно впливати на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам дітородного віку в період лікування Карбамазепіном-ФС слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.
Хоча взаємозв’язок між величиною дози препарату і рівнем карбамазепіну в плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну в плазмі крові і його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначний, регулярне визначення рівня карбамазепіну може виявитися корисним у таких ситуаціях:
при різкому підвищенні частоти нападів;
щоб перевірити, чи приймає пацієнт препарат належним чином;
під час вагітності;
при лікуванні дітей або підлітків;
при підозрі на порушення всмоктування препарату;
при підозрі на розвиток токсичних реакцій у випадку, коли пацієнт приймає декілька лікарських засобів.
Раптове припинення приймання Карбамазепіну-ФС може спровокувати судомні напади. Якщо доводиться різко переривати лікування Карбамазепіном-ФС хворого на епілепсію, у цьому випадку необхідно здійснювати перехід на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного у таких випадках препарату (наприклад, діазепаму, який вводиться внутрішньовенно чи ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно).
Описано декілька випадків судомних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали препарати карбамазепіну одночасно з іншими протисудомними препаратами. Крім того, у зв’язку з прийманням препаратів карбамазепіну матерями повідомляли також про одиночні випадки блювання, діареї та/або зниженого апетиту у новонароджених. Можливо, ці реакції є проявом у новонароджених синдрому відміни.
Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози Карбамазепіну-ФС слід підбирати з обережністю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Здатність пацієнта, що приймає Карбамазепін-ФС, до швидкої реакції, особливо на початку терапії або в період підбору дози, може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості. Тому при керуванні автомобілем або роботі з механізмами пацієнту слід бути обережним або утримуватись від цього виду діяльності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Цитохром Р450 3А4 (CYP 3A4) є основним ферментом, який забезпечує утворення карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування з Карбамазепіном-ФС інгібіторів CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі, що, у свою чергу, може спричинити появу побічних реакцій. Сумісне застосування індукторів CYP 3A4 може призвести до прискорення метаболізму Карбамазепіну-ФС і, таким чином, до можливого зниження концентрації карбамазепіну в плазмі і тому - до можливого зменшення вираженості терапевтичного ефекту.
Оскільки Карбамазепін-ФС має структурну схожість з трициклічними антидепресантами, його не рекомендується призначати у комбінації з інгібіторами МАО; перед призначенням Карбамазепіну-ФС інгібітори МАО потрібно відмінити як мінімум за 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший строк.
Препарати, які можуть підвищити рівні Карбамазепіну-ФС у плазмі: верапаміл, дилтіазем, декстропропоксифен, вілоксазин, флуоксетин, флувоксамін; можливо - циметидин, ацетазоламід, даназол, дезипрамін, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах); нефазодон, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин); азоли (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, грейпфрутовий сік, інгібітори протеаз, ритонавір.
Оскільки підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливість, атаксії, диплопії), у цих випадках слід коригувати дозу Карбамазепіну-ФС і/або регулярно досліджувати рівні карбамазепіну в плазмі крові.
Препарати, які можуть знизити рівні Карбамазепіну-ФС у плазмі: фенобарбітал, фенітоїн, примідон, прогабід або теофілін, метсуксимід, фенсуксимід, рифампіцин, цисплатин або доксорубіцин і, хоча дані частково суперечливі, можливо також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід. З іншого боку, є повідомлення про те, що вальпроєва кислота, вальпромід і примідон підвищують плазмову концентрацію фармакологічно активного метаболіту - карбамазепін-10,11-епоксиду. Однак може знадобитися корекція дози Карбамазепіну-ФС.
При одночасному призначенні з фелбаматом можливе зменшення концентрації карбамазепіну у сироватці крові, пов’язане з підвищенням концентрації карбамазепін-епоксиду, при цьому можливе зниження концентрації у сироватці фелбамату.
Повідомлялося, що ізотретиноїн змінює біодоступність і/або кліренс карбамазепіну і карбамазепін-10,11-епоксиду; у цьому випадку потрібне моніторування концентрації карбамазепіну у плазмі крові.
Вплив Карбамазепіну-ФС на концентрацію у плазмі крові препаратів, що застосовуються як супровідна терапія
Карбамазепін може знизити концентрацію або зменшити і навіть повністю нівелювати ефекти деяких препаратів. Може бути необхідною корекція доз таких препаратів: клобазам, клоназепам, етосуксимід, примідон, вальпроєва кислота, алпразолам, кортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, дигоксин, доксициклін, фелодипін, галоперидол, іміпрамін, метадон, пероральні контрацептивні засоби (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофілін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол), фелбамат, ламотриджин, зонисамід, тіагабін, топірамат, трициклічні антидепресанти (наприклад, іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клозапін, окскарбазепін, інгібітори протеази при противірусній терапії (індинавір, ритонавір, саквінавір); блокатори кальцієвих каналів, (група дигідропіридину - фелодипін); ітраконазол, левотироксин, мідозалм, оланзаприн; продукти які мають у своєму складі естрогени, прогестерони; празиквантел, рисперидон, трамадол, зипразидон.
Є повідомлення про те, що на фоні приймання карбамазепіну рівень фенітоїну у плазмі крові може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (в окремих випадках).
Комбінації, які слід брати до уваги
При сумісному застосуванні карбамазепіну і парацетамолу (ацетамінофену) можливе зниження біодоступності останнього.
Існують повідомлення про посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у тих випадках, коли його приймали одночасно з карбамазепіном.
Комбіноване застосування карбамазепіну і літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну і нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації - навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові).
Одночасне застосування Карбамазепіну-ФС з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.
Карбамазепін може протидіяти ефектам недеполяризуючих м’язових релаксантів (наприклад, панкуронія). У випадку застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози вказаних міорелаксантів; слід уважно спостерігати за пацієнтами, оскільки можливе більш швидке, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів.
Карбамазепін-ФС, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв’язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Карбамазепін-ФС має протисудомну (протиепілептичну) і помірну антидепресивну (тимолетичну) і нормотимічну дію.
Блокує натрієві канали мембран гіперактивних нервових клітин, знижує вплив збуджувальних нейромедіаторних амінокислот (глутамату, аспартату), посилює процеси уповільнення (ГАМКергічні) і взаємодію з центральними аденозиновими рецепторами. Протисудомна дія виявляється при парціальних і генералізованих нападах (grand mal).
Ефективний (особливо у дітей і підлітків) для блокування симптомів тривожності і депресії, а також зменшення дратівливості та агресивності при епілепсії. Антиманіакальні властивості обумовлені пригніченням метаболізму дофаміну і норадреналіну.
Попереджує напади невралгії трійчастого нерва, зменшує виразність клінічних проявів алкогольної абстиненції (у тому числі збудження, тремору, порушення ходи) і знижує судомну активність.
При нецукровому діабеті зменшує діурез і відчуття спраги.
Фармакокінетика.
Після орального застосування карбамазепін всмоктується майже повністю, хоча і відносно повільно. Після одноразового прийому максимальна концентрація у плазмі (Сmax) досягається через 12 год.
Прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь всмоктування карбамазепіну.
Рівноважні концентрації препарату в плазмі досягаються в межах 1 - 2 тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей метаболізму (аутоіндукція ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукція іншими лікарськими засобами, які застосовуються одночасно), а також від стану хворого, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві міжіндивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17 - 50 мкмоль/л). Концентрація карбамазепін-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) досягає приблизно 30 % від концентрації карбамазепіну.
Зв’язування карбамазепіну з білками плазми крові досягає 70 – 80 %. Концентрація незміненого карбамазепіну у спинномозковій рідині і слині пропорційна частці активної речовини, не зв’язаної з білками (20 – 30 %).
Проникає у грудне молоко (25 – 60 % від рівня карбамазепіну у плазмі крові) і через плацентарний бар’єр. Уявний об’єм розподілу становить 0,8 - 1,9 л/кг.
Карбамазепін метаболізується в печінці, переважно епоксидним шляхом, з утворенням декількох метаболітів: 10,11-трансдіолове похідне та його кон’югати з глюкуроновою кислотою, моногідроксильовані похідні, а також N-глюкуроніди. Основним ізоферментом, який забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 3А4.
Після одноразового прийому препарату період напіввиведення незміненого карбамазепіну (Т1/2) становить в середньому приблизно 36 год. (від 25 до 65 год.), а після повторного приймання препарату - у середньому 16 - 24 год. (внаслідок аутоіндукції ферментів метаболізму) залежно від тривалості лікування. У пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують ту ж саму ферментну систему печінки (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал), період напіввиведення карбамазепіну становить у середньому 9 - 10 год. Після одноразового прийому внутрішньо 400 мг карбамазепіну 72 % прийнятої дози виводиться з сечею і 28 % - з калом. Приблизно 2 % прийнятої дози виводяться з сечею у вигляді незмінного карбамазепіну, приблизно 1% - у вигляді фармакологічно активного 10,11-епоксидного метаболіту і приблизно 30% - у вигляді інших метаболітів.
У дітей через більшу швидку елімінацію карбамазепіну, може бути потрібним застосування вищих доз препарату, із розрахунку на кг маси тіла, у порівнянні з дорослими.
Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів літнього віку (у порівнянні з дорослими особами молодого віку).
Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що немає.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, білого або майже білого кольору, з рискою.
Термін придатності.
Термін придатності - 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці, у місці, недоступному для дітей, при температурі нижче 25°С.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів у пачці картонній.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Фарма Старт», Україна.
Місцезнаходження.
Україна, 03124, м.
