БІКАЛАН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Г.Л. Фарма ГмбХ (виробник, відповідальний за випуск продукту)/Сінтон Хіспанія С.Л., Австрія/Іспанія

Міжнародна непатентована назва: Bicalutamide

АТ код: L02BB03

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 150 мг № 30 у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить: 50 мг бікалутаміду

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, повідон, кросповідон, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол (ПЕГ 4000)

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Поширений рак передміхурової залози (пізні стадії), застосовують разом з аналогом ЛГРГ (рилізинг-гормон лютеїнізуючого гормона) або хірургічною кастрацією.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 5 років

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10134/01/02

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БІКАЛАН

(BICALAN)

Склад:

діюча речовина: bicalutamide;

1 таблетка містить 50 мг або 150 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол (ПЕГ 4000).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТС L02B B03.

Клінічні характеристики.

Показання. Поширений рак передміхурової залози (пізні стадії), застосовують разом з аналогом ЛГРГ (рилізинг-гормон лютеїнізуючого гормона) або хірургічною кастрацією.

Протипоказання. Діти та жінки. Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату. Препарат не слід призначати одночасно з терфенадином, астемізолом та цизапридом.

Спосіб застосування та дози. Чоловіки, у тому числі у літньому віці: одна таблетка (50 мг) на добу. Лікування Бікаланом необхідно починати одночасно з лікуванням аналогом ЛГРГ або хірургічною кастрацією. Тривалість лікування визначає лікар.

Порушення функції нирок: хворим з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Порушення функції печінки: хворим з незначними порушеннями функції печінки можна призначати звичайну дозу. Хворим з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки з метою уникнення можливої акумуляції препарату треба призначати з обережністю.

Побічні реакції. Бікалутамід добре переноситься більшістю хворих, і лише в поодиноких випадках побічні ефекти вимагали припинення його приймання.

1 Може бути зменшена проведенням супутньої кастрації.

2 Зміни з боку печінки найчастіше мають транзиторний характер і повністю минають або зменшуються при продовженні лікування або ж після його припинення.

Печінкова недостатність виникала дуже рідко, причинно-наслідковий зв’язок не встановлений. Рекомендується періодично контролювати функцію печінки.

Крім того, під час проведення досліджень із одночасним застосуванням бікалутаміду та аналога ЛГРГ спостерігались такі небажані явища з частотою ≥ 1%, які розцінювалися як можливі побічні реакції:

серцево-судинна система: серцева недостатність;

шлунково-кишковий тракт: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запори, метеоризм;

центральна нервова система: запаморочення, безсоння, сонливість, зниження лібідо;

дихальна система: задишка;

сечостатева система: імпотенція, ніктурія;

гематологія: анемія;

шкіра та її придатки: алопеція, висипання, підвищена пітливість, гірсутизм;

метаболічні порушення: цукровий діабет, гіперглікемія, набряки, збільшення маси тіла, схуднення;

порушення загального характеру: біль у животі, грудях, тазу, а також головний біль, гарячка.

Проте не вдалося ймовірно довести причинно-наслідковий зв’язок між цими ефектами і терапією, що проводилася; крім того, деякі з цих ефектів мають загальний характер та часто виникають у літніх хворих.

Передозування. Даних щодо передозування у людей немає. Специфічного антидоту не існує, хворому слід призначити симптоматичне лікування. Діаліз не показаний, оскільки бікалутамід має високу здатність зв’язуватися з білками і його немає в сечі у незміненому вигляді. Показана загальна підтримуюча терапія та моніторинг життєво важливих функцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Не застосовують.

Діти. Бікалан протипоказаний дітям.

Особливості застосування. Оскільки бікалутамід екстенсивно метаболізується печінкою, його виведення може бути повільнішим у хворих з тяжкою печінковою недостатністю і це, у свою чергу, може призвести до кумуляції бікалутаміду. Тому препарат таким пацієнтам слід призначати з обережністю.

При терапії бікалутамідом слід періодично проводити тестування функції печінки. Більшість таких змін очікується в перші 6 місяців лікування препаратом.

При виникненні тяжких порушень з боку печінки лікування бікалутамідом слід припинити.

Бікалутамід пригнічує цитохром Р450 (CYP 3A4), тому слід дотримуватися обережності при призначенні препарату з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP 3A4.

Клінічно у деяких пацієнтів припинення застосування бікалутаміду може спричинити синдром відміни андрогенів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Немає даних, що бікалутамід порушує цю здатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Немає відомостей про лікарську взаємодію між бікалутамідом та аналогами ЛГРГ.

Дослідження in vitro показали, що R-бікалутамід пригнічує CYP 3A4, меншою мірою він пригнічує CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча дослідження з антипірином маркером активності Р450 (CYP) не довели можливість лікарської взаємодії з бікалутамідом, застосування препарату протягом 28 днів при прийомі мідазоламу призвело до збільшення площі під кривою “концентрація-час” (AUC) мідазоламу на 80%. Таке збільшення може бути важливим для препаратів із вузьким терапевтичним індексом. Тому застосування бікалутаміду разом з такими препаратами, як терфенадин, астемізол та цизаприд протипоказано. Необхідно дотримуватись обережності при одночасному призначенні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів. Можливо, треба зменшити дози цих препаратів, особливо у випадку підозри або виникнення небажаних реакцій. За пацієнтами, які приймають циклоспорин, слід ретельно наглядати, особливо на початку лікування препаратом та при його відміні.

Необхідно дотримуватись обережності при призначенні бікалутаміду з препаратами, які пригнічують окиснення лікарських засобів (циметидин, кетоконазол). Теоритично таке призначення може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду, що може призвести до збільшення частоти виникнення небажаних явищ.

Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду, варфарин з ділянок його зв’язування з білками. Тому при призначенні препарату тим хворим, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендовано регулярно контролювати протромбіновий час.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, який не має іншої гормональної активності. Препарат являє собою рацемічну суміш, в якій антиандрогенну активність має виключно (R)-енантіомер. Він зв’язується з рецепторами для андрогенів, не активізуючи експресію генів і завдяки цьому пригнічує активність андрогенів. Результатом цього пригнічення є регресія пухлин передміхурової залози.

Фармакокінетика. Бікалутамід добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального приймання. Немає жодних даних про клінічно значущий вплив їжі на його біодоступність.

(S)-енантіомер виводиться з організму значно швидше (R)-енантіомеру, період напіввиведення останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному прийманні бікалутаміду концентрація (R)-енантіомеру в плазмі зростає приблизно в 10 разів внаслідок тривалого періоду напіввиведення, що зумовлює прийом бікалутаміду лише 1 раз на добу.

При щоденному прийомі 50 мг бікалутаміду концентрації (R)-енантіомеру в плазмі становлять приблизно 9 мкг/мл. При цьому майже 99% всіх енантіомерів, що циркулюють у крові, припадає на активний (R)-енантіомер.

Фармакокінетика (R)-енантіомеру не залежить від таких чинників, як вік, стан ниркової функції, порушення функції печінки (легкого чи помірного).

Існують дані про те, що у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки уповільнюється елімінація (R)-енантіомеру з плазми.

Бікалутамід має високу здатність зв’язуватися з білками (рацемат 96%, R-бікалутамід 99,6%) та інтенсивно метаболізуватися (шляхом окиснення та утворення глюкуронідних кон’югатів).

Його метаболіти виводяться з сечею і жовчю приблизно в рівних пропорціях.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «ВСМ 50» або «ВСМ 150» з одного боку.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Сінтон Хіспанія С.Л.

Виробник, відповідальний за випуск продукту: Г.Л. Фарма ГмбХ, Австрія; Австрiйська Республiка.

Місцезнаходження.

Кастелло 1, Полігоно Лас Салінас, 08830 Сант Бой де Ллобрегат, Іспанія.

Шлоссплац