Форма випуску: Розчин для ін’єкцій, 50 мг/мл по 5 мл у флаконах № 1
Виробник, країна: ТОВ “ЛЕНС-Фарм”, Російська Федерація
Міжнародна непатентована назва: Fluorouracil
АТ код: L01BC02
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій, 50 мг/мл по 5 мл у флаконах № 1
Діючі речовини: 1 мл розчину містить 50 мг фторурацилу
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій
Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань
Показання: Лікування раку молочної залози і колоректального раку (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами).
Лікування раку шлунка, раку голови та шиї і раку підшлункової залози.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2 роки
Номер реєстраційного посвідчення: UA/11165/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного
застосування
препарату
ФТОРУРАЦИЛ-ЛЕНС
(FTORURACIL- LENS)
Склад:
діюча
речовина: фторурацил
(fluorouracil);
1 мл
розчину
містить 50 мг
фторурацилу;
допоміжні
речовини: натрію
гідроксид,
вода для
ін’єкцій.
Лікарська
форма. Розчин
для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична
група. Антинеопластичні
засоби.
Антиметаболіти.
Структурні
аналоги
піримідину. Код
АТС L01B С02.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Лікування
раку
молочної
залози і
колоректального
раку (у
вигляді
монотерапії
або в комбінації
з іншими
антинеопластичними
засобами).
Лікування
раку шлунка,
раку голови
та шиї і раку
підшлункової
залози.
Протипоказання.
Гіперчутливість
до
фторурацилу.
Пригнічення
функції
кісткового
мозку, особливо
після
променевої
терапії або
лікування
іншими
протипухлинними
препаратами.
Значні
відхилення
кількості
формених елементів
у крові.
Кровотечі.
Стоматити,
виразки
слизової
оболонки рота
і
шлунково-кишкового
тракту.
Тяжка
діарея.
Тяжкі
порушення
функції
печінки
та/або нирок.
Гострі
інфекційні
захворювання
вірусної,
грибкової чи
бактеріальної
природи (у т. ч.
туберкульоз,
вітряна
віспа,
оперізувальний
лишай).
Сильне
виснаження.
Рівень
білірубіну в
плазмі крові
> 85 мкмоль/л.
У
період
лікування
фторурацилом
необхідно
уникати
активної
вакцинації.
Вагітність.
Період
годування
груддю.
Інфільтрація
кісткового
мозку
пухлинними
клітинами.
Проведена
раніше
інтенсивна
променева або
хіміотерапія.
Спосіб
застосування
та дози.
Дози
і схема
терапії
визначаються
індивідуально
залежно від
стану пацієнта
і виду раку, а
також
залежно від
того, застосовується
фторурацил у
вигляді
монотерапії
або у
поєднанні з
іншими
видами лікування.
Починати
лікування
фторурацилом
необхідно в
умовах
стаціонару.
Загальна
добова доза
для дорослих
не повинна
перевищувати
1 г.
Зазвичай
дорослим
дози
визначають з
розрахунку
на 1
кг
реальної
маси тіла
пацієнта,
однак хворим зі
значною
надмірною
массою тіла,
набряками,
асцитом та
іншими
формами
аномальної затримки
рідини в
організмі
дози
визначають з
розрахунку
на 1
кг
ідеальної
маси тіла.
Фторурацил-ЛЕНС
вводять
шляхом
внутрішньовенних
ін’єкцій,
внутрішньовенних
інфузій або
внутрішньоартеріальних
інфузій. Нижче
наведені
орієнтовні
рекомендації
щодо доз.
Рекомендуються
такі дози та
режими:
·
600 мг/м2 або
15 мг/кг (вища
одноразова
доза – 1г) 1 раз на
тиждень, 6-10 доз;
·
600 мг/м2 у
1-й та 8-й день
внутрішньовенно
у комбінації
з іншими
цитостатиками.
При
застосуванні
у комбінації
з фоліантом
кальцію дозу
фторурацилу
зазвичай
зменшують на
25-30%.
Лікування
колоректального
раку.
Під час
початкового
курсу
терапії
препарат
можна
вводити
шляхом
інфузій або
ін’єкцій.
Краще –
шляхом
інфузій,
оскільки при
такому
способі
введення
виникає
менше токсичних
ефектів.
Внутрішньовенні
інфузії. Добову
дозу 15 мг/кг
маси тіла (600
мг/м2 поверхні
тіла), але не
більше 1
г/інфузію,
розводять 300-500 мл
5% розчину
глюкози або 0,9%
розчину
натрію хлориду. Розчин
для ін’єкцій
вводять
внутрішньовенно
протягом 4
годин. У
наступні дні
препарат
вводять у
такій же
дозі, доки не
проявляться
токсичні
ефекти або
загальна
доза не
досягне 12-15 г. Деяким
пацієнтам
вводили до 30 г
фторурацилу
по 1 г
на добу
(максимальна
добова доза).
При появі
небажаних
побічних
ефектів з
боку системи
кровотворення
або
шлунково-кишкового
тракту
наступне
введення
препарату
відкладають
до
відновлення
гематологічних
показників і
зникнення
токсичних
ефектів. Альтернативно
фторурацил
можна
вводити шляхом
безперервних
24-годинних
внутрішньовенних
інфузій.
Внутрішньовенні
ін’єкції. По 12
мг/кг маси
тіла (480 мг/м2
поверхні
тіла) вводять
шляхом
внутрішньовенних
ін’єкцій
щодня протягом
3 днів. За
відсутності
ознак токсичних
ефектів
можна
продовжувати
вводити препарат
у дозі 6 мг/кг
маси тіла ( 240
мг/м2
поверхні
тіла) у
5-й, 7-й і 9-й дні
курсу.
Для
підтримуючої
терапії
препарат
вводять у
дозі 5-10 мг/кг
маси тіла (200-400
мг/м2
поверхні
тіла) 1 раз на
тиждень.
При появі
небажаних
побічних
ефектів наступне
введення
препарату
відкладають
до зникнення
токсичних
ефектів.
Лікування
раку
молочної
залози.
Для
лікування
раку
молочної
залози Фторурацил-ЛЕНС
застосовують
у поєднанні з
іншими
хіміопрепаратами,
наприклад,
метотрексатом
і
циклофосфамідом
або
доксорубіцином
і
циклофосфамідом.
При таких
схемах
лікування
фторурацил
вводять
внутрішньовенно
по 10-15 мг/кг маси
тіла (400-600 мг/м2
поверхні
тіла) у 1-й і 8-й
дні курсу
тривалістю 28
днів.
Фторурацил
також можна
вводити
шляхом безперервних
24-годинних
внутрішньовенних
інфузій, при
цьому
звичайна
доза
становить 8,25
мг/кг маси
тіла (350 мг/м2
поверхні
тіла).
Інші
способи
введення.
Внутрішньоартеріальні
інфузії. Добову
дозу 5-7,5 мг/кг
маси тіла (200-300
мг/м2 поверхні
тіла) вводять
шляхом
безперервної
24-годинної
внутрішньоартеріальної
інфузії. У
деяких
випадках
можуть
застосовуватися
регіональні
внутрішньоартеріальні
інфузії для
лікування первинних
пухлин або
метастазів.
Особливі
групи
пацієнтів.
Зниження
доз
рекомендується
у разі серйозних
хірургічних
втручань у
попередні 30
днів,
зниження
функції
кісткового
мозку, а також
за наявності
порушень
функції
печінки або
нирок.
При
лікуванні
літніх
хворих
коригувати
дози немає
потреби.
Побічні
реакції.
Інфекції
та інвазії.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
пропасниця.
З боку
системи
крові та
лімфатичної
системи.
Дуже
часті (>10%):
лейкопенія і
тромбоцитопенія.
Необхідно додержуватися
описаних
нижче запобіжних
заходів.
Часті (>1% – <10%):
нейтропенія,
агранулоцитоз,
анемія, пригнічення
функції
кісткового
мозку.
З боку
імунної
системи.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
алергічні
реакції.
З боку
нервової
системи.
Часті (>1% – <10%): можливий
транзиторний
оборотний церебральний
синдром, при
якому
спостерігаються
атаксія,
ейфорія,
сплутаність
свідомості,
дезорієнтація,
екстрапірамідні
рухові і
кортикальні
розлади.
Зазвичай зазначені
явища
зникають
після
відміни препарату.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
сонливість.
Поодинокі
(<0,01%):
повідомлялося
про випадки
лейкоенцефалопатії,
оборотної
при негайній
відміні фторурацилу.
При
комбінованій
хіміотерапії
(зокрема
фторурацилом
у поєднанні з
мітоміцином
С або
цисплатином)
відмічалися
випадки
інфаркту
головного
мозку.
Офтальмологічні
розлади.
Рідкісні
(>0,01% – <0,1%): кон’юнктивіт,
надмірне
сльозовиділення,
дакріостеноз,
порушення
зору,
фотофобія, неврит
зорового
нерва.
З боку
серцевої
системи.
Нечасті
(>0,1% – <1%): біль у
грудях,
ішемія,
відхилення
на ЕКГ, дисфункція
лівого
шлуночка.
Рідкісні
(>0,01% – <0,1%):
інфаркт
міокарда.
Поодинокі
(<0,01%):
кардіогенний
шок.
Судинні
розлади.
Нечасті
(>0,1% – <1%): носові
кровотечі,
артеріальна
гіпотензія,
тромбофлебіт.
З боку
шлунково-кишкового
тракту.
Дуже
часті (>10%):
запалення
слизових оболонок
(зокрема
стоматит,
езофагіт,
фарингіт,
проктит).
Часті (>1% – <10%):
діарея,
нудота,
блювання,
анорексія.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
виразки
шлунково-кишкового
тракту, шлунково-кишкові
кровотечі.
Поодинокі
(<0,01%):
ушкодження
клітин
печінки.
Летальний
некроз
печінки.
З боку
шкіри і
підшкірних
тканин.
Часті (>1% – <10%):
алопеція
(оборотна).
Нечасті
(>0,1% – <1%):
дерматит,
зміни шкіри
(зокрема
сухість шкіри,
тріщини,
ерозії,
еритема,
висипи,
свербіж,
фоточутливість,
шкірні
алергічні
реакції,
пігментація,
гіперпігментація
або
депігментація
у вигляді
смуг поблизу
вен, зміни
нігтів,
випадання
нігтів).
Незвичним
ускладненням
при
болюсному
введенні
високих доз і
при тривалих
безперервних
інфузіях
фторурацилу
є синдром
долонно-підошовної
еритродизестезії.
З
боку
кістково-м’язової
системи і
сполучної
тканини.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
некроз
носових
кісток.
З
боку нирок і
сечовидільної
системи.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
ниркова
недостатність.
З боку
репродуктивної
системи.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
порушення
сперматогенезу
і овуляції.
Ефекти
загального
характеру і
місцеві реакції.
Нечасті
(>0,1% – <1%):
утома.
Лабораторні
показники.
Поодинокі
(<0,01%):
відмічалися
поодинокі
випадки
збільшення
протромбінового
часу при
комбінованому
застосуванні
фторурацилу
і варфарину.
Передозування.
Симптоми.
Хронічні:
пригнічення
функції
кісткового
мозку, аж до
розвитку
агранулоцитозу
і критичної
тромбоцитопенії,
тенденція до
кровотеч,
виразки
шлунково-кишкового
тракту,
нудота,
блювання,
діарея,
алопеція.
Гострі:
психотичні
реакції,
сонливість,
посилення
дії
седативних
препаратів,
посилення
токсичної
дії алкоголю.
Якщо
потрібний
седативний ефект,
можна
призначати
діазепам
внутрішньовенно
у малих дозах
(наприклад,
починаючи з 5
мг) при
постійному
моніторингу
функцій
серцево-судинної
і дихальної
систем.
Лікування.
Специфічний
антидот
фторурацилу
невідомий. З
профілактичною
метою
можуть/повинні
застосовуватися
трансфузії
лейкоцитарного
або
тромбоцитарного
концентратів.
Необхідно
забезпечувати
адекватну
гідратацію і
діурез, а
також
коригувати
порушення
балансу
електролітів.
У
гемодіалізі
зазвичай
немає
потреби.
Пацієнт
повинен перебувати
під пильним
медичним
наглядом для
якомога
більш раннього
виявлення
гематологічних
і пізніх
шлунково-кишкових
ускладнень.
Подальше
лікування
симптоматичне.
Застосування
в період
вагітності
або годування
груддю.
Протипоказано.
Діти.
Загальні
рекомендації
щодо доз і
схем
лікування
дітей
фторурацилом
ще не розроблені.
Особливі
заходи
безпеки.
Як
і при роботі
з іншими
цитотоксичними
препаратами,
при
маніпуляціях
з фторурацилом
необхідно
додержуватися
правил безпеки:
користуватися
захисним
одягом
(халатами,
шапочками,
масками,
окулярами і
одноразовими
рукавичками),
при
можливості
працювати в
спеціально
відведеному з цією
метою приміщенні.
Необхідно
уникати
потрапляння
розчинів фторурацилу
на шкіру і
слизові
оболонки. Якщо
ж це
трапилося, їх
ретельно
промивають водою
з милом. При
потраплянні
розчинів
фторурацилу
в очі їх
необхідно
промити
великою кількістю
води і
негайно
звернутися
за медичною
допомогою.
Вагітні
медичні
працівники
не повинні працювати
з препаратом.
Набирати
розчин з
флакона
необхідно
безпосередньо
перед
використанням.
При
використанні
температура
препарату
повинна
відповідати температурі
тіла.
Особливості
застосування.
Фторурацил-ЛЕНС
варто
застосовувати
тільки під
постійним
спостереженням
лікаря, що
має досвід
лікування
цитотоксичними
препаратами,
і тільки в
тому випадку,
коли
потенційні переваги
лікування
фторурацилом
перевищують
можливий
ризик.
При
адекватному
лікуванні
фторурацилом
зазвичай
розвивається
лейкопенія.
Мінімальна
кількість
лейкоцитів
зазвичай спостерігається
в період між
сьомим і чотирнадцятим
днями
першого
курсу терапії,
але іноді
мінімум може
спостерігатися
і через 20 днів.
Кількість
лейкоцитів
зазвичай
нормалізується
до
тридцятого
дня.
Рекомендується
щодня
контролювати
кількість
тромбоцитів
і лейкоцитів
і припиняти
лікування у разі
зниження
кількості
тромбоцитів
до рівня < 100 × 109/л, а
лейкоцитів –
< 3 × 109/л. При
зменшенні
кількості
лейкоцитів
нижче 2 × 109/л,
особливо за
наявності
гранулоцитопенії,
рекомендується
госпіталізувати
пацієнтів у
лікарняний
ізолятор і вживати
заходи для
запобігання
розвитку системних
інфекцій.
Лікування
також
необхідно
припиняти
при появі
перших ознак
стоматиту
або виразок ротової
порожнини,
тяжкої
діареї,
виразок шлунково-кишкового
тракту,
кровотечі зі
шлунково-кишкового
тракту, а
також при
кровотечах і
крововиливах
будь-якої локалізації.
Фторурацил
необхідно з
обережністю
призначати
хворим з
порушеннями
функції нирок
або печінки,
а також
жовтяницею.
Обережність
також
необхідна
при
лікуванні
пацієнтів, у
яких під час
попередніх
курсів терапії
виникав біль
у грудях, а
також хворим
з
кардіологічними
захворюваннями
в анамнезі. У
разі тяжких
кардіотоксичних
ефектів
лікування
фторурацилом
необхідно припинити.
Особлива
обережність
необхідна
при лікуванні
пацієнтів
групи
високого
ризику (які одержували
високі дози
променевої
терапії на
ділянку таза,
алкілуючі
препарати, а
також тих,
хто переніс
адреналектомію
або гіпофізектомію).
Під
час
лікування
фторурацилом
і протягом 3
місяців
після
закінчення
терапії
пацієнти (і
чоловіки, і
жінки)
повинні
користуватися
відповідними
контрацептивними
засобами.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або роботі з
іншими
механізмами.
Під
час
лікування
препаратом
слід припинити
керування
автотранспортом
або роботу з
потенційно
небезпечними
механізмами.
Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.
У
медичній
літературі
описується
комбінована
терапія
фторурацилом
у поєднанні з
кальцію
фолінатом
(фоліновою
кислотою). При
такій
комбінованій
терапії
фторурацил може
спричиняти
тяжкі
побічні
ефекти,
зокрема тяжку
діарею.
Ефективність
і
токсичність
терапії збільшується
у разі
застосування
фторурацилу
в поєднанні з
іншими
цитотоксичними
препаратами
(циклофосфамідом,
вінкристином,
метотрексатом,
цисплатином,
доксорубіцином),
інтерфероном-α
або
фоліновою
кислотою.
Повідомлялося
про розвиток
гемолітико-уремічного
синдрому
після
тривалого
лікування
фторурацилом
у поєднанні з
мітоміцином.
Перед
або під час
лікування
фторурацилом
не можна
приймати
амінофеназон,
фенілбутазон
і
сульфонаміди.
Хлордіазепоксид,
дисульфірам,
гризеофульвін
та ізоніазид
можуть
підвищувати
ефективність
терапії
фторурацилом.
При
комбінованій
терапії у
поєднанні з
іншими
препаратами,
що
пригнічують
функцію кісткового
мозку,
необхідна
корекція доз фторурацилу.
Зниження доз
також може
бути потрібно
у разі
супутньої
або
попередньої
променевої
терапії.
Кардіотоксичність
антрациклінів
може
посилюватися
при комбінованому
застосуванні
з
фторурацилом.
При
супутньому
призначенні
алопуринолу токсичність
і ефективність
терапії
фторурацилом
можуть знижуватися.
Фторурацил
послаблює
загальні
захисні механізми
організму,
тому імунна
відповідь
знижується.
Застосування
живих вакцин
у період
лікування
фторурацилом
може призвести
до посиленої
реплікації
вірусу.
Циметидин
може
підвищувати
концентрацію
фторурацилу
в плазмі
крові.
Метронідазол
може
підвищувати
концентрацію
фторурацилу
в плазмі
крові і
посилювати
токсичні
ефекти.
Левамізол
може
посилювати
гепатотоксичність
фторурацилу.
Тіазиди
можуть
посилювати
мієлотоксичність
протипухлинних
препаратів.
Вінорельбін
у поєднанні з
фторурацилом
і фоліновою
кислотою
може
спричиняти
серйозні
запалення
слизових
оболонок.
Гемцитабін
може
збільшувати
системну експозицію
фторурацилу.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Фторурацил
–
протипухлинний
засіб з групи
антиметаболітів.
Як
антагоніст
піримідину
він порушує
синтез ДНК і
таким чином
інгібує
поділ клітин.
Сам
фторурацил
не має антинеопластичної
активності.
Протипухлинна
дія
проявляється
в організмі
після ферментної
трансформації
фторурацилу
в фосфорильовані
форми –
5-фторуридин
і 5‑фтордезоксиуридин.
Фармакокінетика. Після
внутрішньовенного
введення
фторурацил
розподіляється
в організмі,
особливо у
швидко
проліферуючих
тканинах,
таких як
кістковий мозок,
слизова
оболонка
шлунково-кишкового
тракту і
новоутворення.
Фторурацил
проникає
крізь
гематоенцефалічний
і плацентарний
бар’єри.
Метаболізм
фторурацилу
відбувається
в печінці.
Відбувається
швидка
ферментна трансформація
фторурацилу
в активний
метаболіт
дигідро-5‑фторурацил,
період
напіввиведення
якого значно
більший за
період
напіввиведення
фторурацилу.
При
метаболізації
також утворюються
нетоксичні
сполуки –
діоксид вуглецю
і сечовина.
Середній
період
напіввиведення
фторурацилу
з плазми
крові становить
10-20 хвилин і
залежить від
дози.
Фторурацил
виводиться
переважно
легенями у
вигляді
діоксиду
вуглецю (60-80%).
Також
фторурацил
виводиться
нирками у
вигляді
незміненої
вихідної
сполуки (7-20%),
приблизно 90%
протягом
першої
години.
Нирковий
кліренс фторурацилу
становить
приблизно 170-180
мл/хв. У пацієнтів
з
порушеннями
функції
нирок фторурацил
виводиться
повільніше.
Фармацевтичні
характеристики.
Основні
фізико-хімічні
властивості: прозора,
безбарвна
або ледь
забарвлена
рідина.
Несумісність.
Інформація
про
можливість
змішування
фторурацилу з
іншими
лікарськими
засобами відсутня.
Тому
фторурацил
не можна
змішувати з
іншими
лікарськими
препаратами.
Фторурацил
необхідно
розводити 0,9%
розчином
натрію
хлориду або 5%
розчином
глюкози.
Не
було
виявлено несумісності
з жодним із
випробуваних
розчинів-носіїв.
Термін
придатності. 2
роки. Не
застосовувати
після
закінчення терміну
придатності,
зазначеного
на упаковці.
Умови
зберігання.
Зберігати
в
недоступному
для дітей та
захищеному
від світла
місці при температурі
від
+15 до +25 °С.
Упаковка.
Розчин
для ін’єкцій
по 250 мг/5 мл у
флаконах. По 10
флаконів у пачці
з
картону.
Категорія
відпуску. За
рецептом.
Виробник. ТОВ
„ЛЕНС-Фарм”.
Місцезнаходження.
Російська
Федерація, 143033,
Московська обл.,
Одинцовський
район, п.
Горки-Х, буд. 30а.
Адреса
виробництва
та прийняття
претензій: Російська
Федерація,
601125,
Володимирська
обл.,
Петушинський