| Особливості
застосування. Загальні. Як і у
випадку
інших
алкалоїдів
ріжків, Алактин
слід
застосовувати
з
обережністю
у пацієнтів
з тяжкими
серцево-судинними
захворюваннями,
синдромом
Рейно,
виразкою шлунка
або
шлунково-кишковими
кровотечами,
або з
серйозними
психічними
захворюваннями
в анамнезі. Печінкова
та ниркова
недостатність. Препарат
протипоказаний
пацієнтам з
тяжкою
печінковою
недостатністю.
Пацієнтам з
тяжкою
нирковою
недостатністю
Алактин слід
призначати
з
обережністю. Постуральна
гіпотензія. У період
застосування
Алактину
спостерігалася
постуральна
гіпотензія.
Тому потрібно
з
обережністю
застосовувати
його з препаратами,
що також
можуть
знижувати
артеріальний
тиск. Фіброз
та
кардіальна
вальвулопатія. Фіброзні та
серозні
запалення,
такі як плеврит,
плевральний
випіт,
плевральний
фіброз,
легеневий
фіброз,
перикардит, перикардіальний
випіт,
кардіальна
вальвулопатія,
що охоплює
один або
більше
клапанів
(аортальний,
мітральний
та
трикуспідальний),
або
ретроперитоніальний
фіброз виникають
після
довготривалого
застосування
таких
ерголінових
похідних з
агоністичною
активністю
по
відношенню
до
серотонінових
5HT2B-рецепторів,
як
каберголін.
В деяких
випадках
симптоми та
клінічні
прояви
кардіальної
вальвулопатії
полегшуються
після відміни
каберголіну. Було
виявлено, що
швидкість
осідання
еритроцитів
(ШОЕ) при
плевральному
випоті/фіброзі
підвищується
вище за
норму. При
підвищенні
ШОЕ до
значень,
вищих за
норму,
рекомендується
проведення
рентгенографії
грудної
клітки. Вальвулопатія
спостерігалась
при призначенні
кумулятивних
доз, тому
пацієнти повинні
лікуватися
найнижчими
ефективними
дозами. Під
час кожного
візиту
потрібно
наново
оцінювати
співвідношення
користі та
ризику для
даного
пацієнта з
метою визначення
доцільності
продовження
лікування
каберголіном. Перед
початком
лікування всі
пацієнти
повинні
проходити
обстеження
серцево-судинної
системи,
включаючи
ехокардіограму,
для
визначення
наявності
безсимптомного
захворювання
клапанів.
Також
доцільно
проводити
визначення
базових
показників
рівня
швидкості
осідання еритроцитів
або інших
маркерів
запалення,
легеневої
функції
(рентгенографію
органів
грудної
клітки) та
функції
нирок до
початку лікування. Невідомо,
чи може
лікуванння
каберголіном
погіршувати
перебіг
хвороби у
пацієнтів з
клапанною
регургітацією.
Встановлено,
що при
наявності
фіброзних
змін
клапанів
пацієнтам
не слід
отримувати
лікування
каберголіном. Під
час
лікування: оскільки
фіброзні
порушення
можуть мати
прихований
початок,
слід
проводити
регулярний
моніторинг
можливих
ознак прогресування
фіброзу. Отже, під
час лікування
потрібно
приділяти
увагу
ознакам та
симптомам: – плевро-пульмонального
захворювання,
такого як
диспное,
задишка,
постійний
кашель або
біль у
грудній
клітці; – ниркової
недостатності
або
обструкції
сечовідних/черевних
судин, що
можуть
проявлятися
у вигляді
болі в
попереку/боці
та набряку
нижньої кінцівки,
а також
будь-яких
утворень у
черевній
порожнині
або
болісності,
що може вказувати
на
ретроперитоніальний
фіброз; – серцевої
недостатності:
випадки
клапанного
або
перикардіального
фіброзу
часто проявляються
у вигляді
серцевої
недостатності.
Тому при
появі
відповідних
симптомів
потрібно
виключити
клапанний
фіброз (та
констрикторний
перикардит). Клінічний
діагностичний
моніторинг
розвитку
фіброзних
розладів є
обов’язковим.
Перша
ехокардіографія
повинна
бути проведена
протягом 3-6
місяців
після
початку
лікування;
надалі
частота
ехокардіографічних
обстежень
має
визначатися
за відповідними
індивідуальними
клінічними
ознаками,
особливу
увагу
необхідно
звернути на
перераховані
вище
симптоми,
але моніторинг
повинен
проводитися
принаймні
кожні 6-12
місяців. Застосування
каберголіну
слід
припинити
при
виявленні
на
ехокардіограмі
ознак нової
або
погіршення
існуючої
клапанної регургітації,
рестрикції
клапану або
ущільнення
стулок
клапану. Необхідність
проведення
інших клінічних
обстежень
(наприклад,
фізікального
обстеження,
аускультації
серця, рентгенографії,
КТ-сканування)
повинна
визначатися
індивідуально. Відповідні
додаткові
дослідження,
такі як
визначення
рівня
швидкості
осідання еритроцитів
та
сироваткового
креатиніну
слід
проводити
при
необхідності
підтвердження
діагнозу
фіброзних
порушень. Лікування
гіперпролактинемії. Основна
причина
гіперпролактинемії
повинна
бути
досліджена
до початку
лікування
каберголіном,
оскільки
гіперпролактинемія,
що
супроводжується
аменореєю і
безпліддям,
може бути
пов’язана із
пухлинами
гіпофіза. При
досягненні
ефективної
терапевтичної
дози,
контроль
рівня
пролактину
в сироватці
крові
рекомендується
здійснювати
один раз на
місяць,
нормалізація
рівня пролактину
в сироватці
спостерігається
зазвичай
протягом 2 – 4
тижнів. Після
відміни
каберголіну
зазвичай
спостерігається
рецидив
гіперпролактинемії.
Однак, у деяких
пацієнтів
стійке
пригнічення
рівня пролактину
спостерігалося
протягом
декількох
місяців. Сонливість/раптові
розлади сну. Каберголін
може
спричиняти
сонливість.
Агоністи
допаміну
можуть бути
причиною раптового
засинання. У
разі появи
таких випадків
може бути
необхідним
зниження
дози або
припинення
лікування. Інше. Цей
лікарський
засіб містить
лактозу. Хворі
зі
спадковою непереносимістю
галактози,
дефіцитом
лактази або
мальабсорбцією
глюкозо-галактози
не повинні
застосовувати
цей препарат.
Здатність
впливати на
швидкість реакції
при
керуванні
автотранспортом
або роботі з
іншими
механізмами. Каберголін
знижує
артеріальний
тиск, що може
впливати на
швидкість
реакції в окремих
пацієнтів. Це
слід
враховувати
в ситуаціях,
які потребують
підвищеної
уваги,
наприклад,
при керуванні
автотранспортом
та роботі зі
складними
механізмами.
Пацієнтам,
які
лікуються
каберголіном,
і в яких
відмічається
сонливість
і/або раптові
епізоди
засинання,
рекомендується
утримуватися
від
керування
автотранспортом
та
діяльності,
яка
потребує
підвищеної
уваги, доки
такі
епізоди і
сонливість
не зникнуть. | 