Виробник, країна: Лабораторії Серв'є Індастрі, Франція
Міжнародна непатентована назва: Indapamide
АТ код: C03BA11
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг № 30
Діючі речовини: 1 таблетка містить: індапаміду 2.5 мг
Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк, віск бджолиний білий, титану діоксид (E 171), натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, макрогол 6000, гліцерин
Фармакотерапевтична група: Салуретики
Показання: Артеріальна гіпертензія.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 5р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0521/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АРИФОН®
(ARIFON®)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить індапаміду 2.5 мг;
допомiжнi речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк, віск бджолиний білий, титану діоксид (E 171), натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, макрогол 6000, гліцерин.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю.
Код АТС C03BA11.
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або будь-яких інших компонентів препарату;
- тяжка ниркова недостатнiсть;
- печінкова енцефалопатія та тяжке порушення функції печiнки;
- гіпокаліємія.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування: одна таблетка (2,5 мг) на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетка не підлягає поділу.
Застосування вищих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання та відповіді на лікування.
Пацієнти з груп ризику - див. розділ “Особливості застосування".
Побічні реакції.
Більшість небажаних ефектів як клінічних так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними. Тіазидоподібні діуретики, в тому числі індапамід, можуть спричинити небажані ефекти, які перераховано нижче, з застосуванням такого правила: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000); частота невідома (частота не може бути визначена згідно з наявною інформацією).
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
Розлади з боку нервової системи: рідко запаморочення, втомлюваність, головний біль, парестезія.
Розлади з боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, артеріальна гіпотензія.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит.
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність.
Розлади з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – порушення функції печінки; з невідомою частотою - за наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.
Прояви з боку шкіри та підшкірної тканини – реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схільність до алергічних та астматичних реакцій: часто – макропапульозні висипання; нечасто – пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний некроліз шкіри, синдром Стівенса-Джонсона. Із невідомою частотою можливе загострення існуючого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості.
Лабораторні показники:
Гіпокаліємія. Під час клінічних досліджень, проведених з індапамідом 2,5 мг, у деяких пацієнтів через 4 - 6 тижнів лікування спостерігалось зниження рівня калію в сироватці крові: у 2.5 % пацієнтів рівень калію був менше 3,4 ммоль/л та у 10 % пацієнтів менше 3.2 ммоль/л. Середнє зниження рівня калію в сироватці крові було 0,41 ммоль/л після 12 тижнів лікування.
Дуже рідко: гіперкальціємія.
Із невідомою частотою:
- гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища – низькі)
- під час лікування тіазидними діуретиками можливе збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові: раціональність призначення цих діуретиків має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам із подагрою та цукровим діабетом.
Передозування.
Симптоми передозування (прийняття дуже великих доз), перш за все, мають місце прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, запаморочення, сонливості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).
Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля із наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Слід уникати призначення діуретиків вагітним жінкам та ніколи не застосовувати їх для лікування фізіологічних набряків вагітних. Діуретики можуть призвести до фетоплацентарної ішемії із ризиком затримки росту плода.
Під час періоду годування груддю застосування індапаміду протипоказане через наявність даних щодо його проникнення у грудне молоко.
Діти.
АРИФОН® не рекомендовано застосовувати для лікування дітей та підлітків через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.
Особливості застосування.
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії, особливо за наявності порушень електролітного балансу. В такому випадку застосування діуретиків має бути негайно припинене.
Світлочутливість. Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано його призначати.
Калій плазми. Зниження рівня калію плазми із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризику виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) можна запобігти у певних категорій пацієнтів високого ризику, особливо у пацієнтів, які мають подовжений QT інтервал, вродженого або ятрогенного ґенезу. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, в тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути фатальною.
Натрій плазми. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, яка іноді має серйозні наслідки. Зниження натрію в плазмі крові може бути спочатку безсимтомним, і тому регулярний моніторинг необхідний та має бути більш частим у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки.
Кальцій плазми. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі.
Пацієнти із подагрою. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти може бути тенденція до підвищення кількості нападів подагри.
Ниркова недостатність та діуретики. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найефективніші, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції є незначними (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку креатинін плазми має бути відповідним віку, вазі та статі пацієнтів.
У спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.
Не рекомендовані комбінації:
Літій: Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як й при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівню літію у плазмі та адаптувати його дозу.
Комбінації, що потребують обережності:
Препарати, що можуть спричинити виникнення torsade de points (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу "пірует"):
- антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопирамід)
- антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід)
- деякі антипсихотичні препарати:
o фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);
o бензаміди (амілсульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд)
o бутирофенони (дроперидол, галоперидол)
- інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.
Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та, за необхідності, коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії слід призначати препарати, які не спричиняють виникнення torsade de points.
Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (більше 3 г/день):
- можуть зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду;
- у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.
Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Пацієнтам із артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно: або за три доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити вживання діуретиків та потім, за необхідності, відновити терапію діуретиком, або розпочинати призначення інгібітору АПФ з низької початкової дози із послідуючим поступовим збільшенням дози. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю починати застосування інгібітору АПФ слід з мінімальної дози, можливо після зниження дози супутнього діуретика.
Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику.
Серцеві глікозиди: наявність гіпокаліємії підсилює токсичність серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль та за необхідності коригувати терапію.
Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.
Комбінації, які потребують уваги
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен):
Така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю, або гіперкаліємії.
Метформін: підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків і особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби: при виникненні дегідратації, що була спричинена прийманням діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Іміпраміно-подібні антидепресанти, нейролептики: посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Солі кальцію:можливо виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з нирками.
Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення креатиніну плазми без впливу на рівень циркулюючого циклоспрорину, навіть при відсутності дефіциту води та натрію.
Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії ): зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонов натрію під впливом кортикостероїдів.
Фармакологiчнi властивостi.
Фармакодинаміка.
Індапамiд - сульфонамiдний діуретик, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамiд інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та, меншою мірою, екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез. Антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при дозах, при яких діуретичний ефект незначний. Більше того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у гіпертензивних пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
Індапамід діє на рівні судин шляхом
- зменшення скоротливої здатності гладких м'язів судин, що пов'язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);
- стимуляції синтезу простагландину PGE2 та простациклину PGI2 (вазодилятатор та інгібітор агрегації тромбоцитів).
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Більше того, як було показано в дослідженнях різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів із артеріальною гіпертензією, індапамід :
- не впливає на метаболізм лiпiдiв (тригліцерин, холестерин/ЛПНП та холестерин/ЛПВП),
- не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет.
При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, в той час як кількість небажаних ефектів зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, збільшувати дозу не рекомендується.
Фармакокінетичні властивості
Абсорбцiя.
Біодоступність індапаміду висока – 93 %.
Максимальна концентрація у плазмі крові (Tmax) досягається через 1-2 год після прийому дози 2,5 мг.
Розподiл
Зв'язування з протеїнами плазми - вище 75%.
Перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 год (у середньому 18 год).
При регулярному прийманні підвищується рівень стабільної концентрації індапаміду в плазмі крові (плато) порівняно з концентрацією індапаміду в плазмі крові після прийому одноразової дози. Цей рівень концентрації у плазмі крові залишається стабільним тривалий час без виникнення кумуляції.
Виведення
Нирковий кліренс становить 60-80 % від загального кліренсу.
Індапамід виводиться переважно у вигляді метаболітів, частка препарату, що виводиться нирками у незміненому вигляді, 5 %.
У пацієнтів з нирковою недостатністю – фармакокінетичні параметри не змінюються.
Фармацевтичні властивості.
Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.
Термін придатності.
Термiн придатності – 5 років.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати у місцях, недоступних для дітей, при температурі до 30°C.
Упаковка.
По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Умови відпуску.
За рецептом.
Виробник та його адреса.
Лабораторії Серв'є Індастрі, Франція.
Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.
905 route de Saran
45520 Gidy, France.
Заявник та його адреса.
Лабораторії Серв'є, Франція
Les Laboratoires Servier
22 rue Garnier
92200 Neuilly-sur-Seine France.